Національна символіка України
Мета: ознайомити з особливостями національної символіки, навчити самостійно розрізняти їх; розвивати навички самостійної пошукової роботи; виховувати дбайливе ставлення до історії України, її національних традицій, повагу до її символів, інтерес до своєї Батьківщини.
Обладнання: плакати із символікою України.
Перебіг заходу
- Організаційний момент
- Основна частина
Ведучий. Уявіть собі великий – превеликий дім – на цілу країну. Родина також превелика – цілий народ. Щоб мати лад в сім'ї та домі треба мати…
А що треба мати ми з вами зараз пригадаємо.
1. Герб України. ( Тризуб)
2. Державний символ, жовто – блакитне волокно. ( Прапор)
3. Столиця України. ( Київ)
4. Найголовніший документ держави. ( Конституція)
5. Державний символ, урочиста пісня. ( Гімн)
Ведучий. Діти, ми народилися і живемо на чудовій, мальовничій землі, на Україні. Тут народилися і жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки, тут корінь українського народу, що сягає сивої давнини.
І саме сьогодні ви познайомитесь з національною символікою України та з історією розвитку наших символів.
1. Герби
За свідченням історичних та археологічних джерел, уже в період родоплемінного ладу предки українців широко використовували символічні знаки для вирізнення роду, а пізніше – окремих родин. Певне, найпершими своєрідними гербами були зображення звірів – тотеми родів: ними позначали межі володінь, житло, зброю, господарський інвентар. Пізніше з’являються символи небесних світил як перші об’єкти обожнювання та поклоніння родів. Це були символічні зображення сонця, місяця, зірок, води тощо.
З початком розкладу роду і виділення з нього общин і сімей родові емблеми перетворюються спочатку на сімейні, а згодом – на особисті. Ці емблеми як знаки власності використовувались для таврування худоби, знарядь праці, вуликів, виробів ремісництва. Серед пам’яток матеріальної культури нашого народу зустрічаються предмети із позначками у вигляді тризуба. Так, серед археологічних знахідок на Полтавщині та Київщині, датованих VI – VIII ст. наявні предмети із подібними зображеннями. Певне, вони були символами влади племінних вождів, а щодо тлумачення цієї емблеми існує близько сорока версій. Імовірно, тризуб символізує три стихії – повітря, воду й землю, можливо, це зображення атакуючого сокола. Правдоподібна й версія, тризуб – вершок булави, тобто знак влади, зображення якого зустрічається знайдених виробах кам’яного віку.
Перша літописна згадка про тризуб як великокнязівський знак належить до X ст.. Його зображення відоме і з печатки Святослава Ігоревича, де чітко вирізняється тризуб у вигляді букви «Щ». Згодом цей знак карбується на срібних монетах великого князя київського Володимира Святославича, де з одного боку – портрет володаря, а з іншого – тризуб і напис: « Володимир на столі, а це його срібло».
Тризуб можна було зустріти на цеглі Десятинної церкви, на плитах Успенської церкви у Володимирі – Волинському, його зображення знайдено також на варязькому мечі, на гербі французької королеви Анни, на надгробку святого Еріка у Швеції та ін.. Взагалі, зображення тризуба було поширене на всіх землях Київської Русі, й лише у період феодального роздроблення цей знак поступово зникає з ужитку. На зміну йому приходять: на Київських землях – зображення архістратига Михаїла, а на західноукраїнських – лев, що дереться на скелю. Щодо Київа, то одним зі старовинних гербів міста часів Польсько – Литовського королівства вважався герб, на якому зображено лук зі стрілами.
За визначенням дослідників української геральдики, герб Полісся виглядав так: на червоному полі зображений лицар у блакитному уборі й на срібному коні з блакитною упряжжю, у піднятій правій руці – срібний меч, на лівому плечі – блакитний щит із золотим хрестом. Герб Підляшшя був таким: на срібному полі зображення лицаря у блакитному уборі й на червоному коні з блакитною упряжжю, з блакитним піднятим мечем у правій руці та золотим хрестом у блакитному щиті на лівому плечі.
Тризуб як герб УНР було ухвалено у 1918 році; коли об’єднались УНР і ЗУНР, тризуб стає їхнім спільним гербом. У 20 – 40 –х рр.. XX ст. знак тризуба використовували різні політичні організації Західної України, ще пізніше – еміграції.
2. Прапори
Перші давньоруські знамена, як і перші прапори інших народів, були в основному засобами сигналізації і відзначались простотою: довгі жердини, до вершків яких прикріплювались гілля дерев, жмути трави, кінські хвости.
Слов’яни обожнювали свої знамена і вірили, що у воєнний час ті святіші за ідолів. Стяги возили разом зі зброєю, а перед боєм ставили на узвишші, щоб кожен воїн міг їх бачити. Колір з давніх часів набуває державного значення, в першу чергу на військових прапорах: спершу це були « чолки» різних кольорів, пізніше – великі клиноподібні полотнища яскравого кольору. Поєднання жовтого і блакитного кольорів є логічним для слов’ян – язичників, оскільки ці кольори символізували основні стихії, яким поклонялись наші предки, - воду та сонце.
Окремо слід сказати і про поховальне сукно. Чернігівські ремісники вкривали покійників сукном, на якому у різноманітних комбінаціях поєднувалися синя та жовта фарби, а дівчат – покійниць на Волині одягали у сині, жовті, зелені спідниці – такі кольори вважались жалібними.
Існує певна обжинкова символіка кольорів; на Україні одяг до цього свята поєднує червоний і жовтий кольори: перший оберігає рослинність від шкоди, другий сприяє дозріванню.
Цікаво, що в 1910 році при міністерстві юстиції царського уряду було створено комісію для розгляду питання державних кольорів Київської Русі, яка на основі серйозного вивчення композицій кольорів у літописних пам’ятках визначила, що саме синій та жовтий кольори були домінуючими на прапорах Давньоруської держави.
Загальновідомий і той факт, що у Грюнвальдській битві 1410 року, в якій об’єднані сили слов’янських і прибалтійських народів розгромили німецьких лицарів, українські полки мали прапори із поєднанням синього і жовтого, які відображали герби тієї чи іншої землі.
Пізніше, коли прапор стає найпершою ознакою військових частин, використання кольорів розширюється, особливо це стосується козацьких прапорів, але про те, що синій і жовтий залишились ознакою національною, свідчить і факт поширення такого поєднання під час національного відродження у XIX – XX ст. на Західній Україні та Подніпров'ї. Наприклад, після повалення монархії 25 березня, коли відбувалось вшанування пам’яті Шевченка, українська громада Петрограда вийшла на грандіозну маніфестацію під малиновим та синьо-жовтим знаменами. Перший ешелон козаків-українців вирушив на німецький фронт із Києва 14 травня 1917р. під жовто-блакитними знаменами.
Цікаво, що 6-й українізований корпус російської армії Брусилова йшов у наступ під синьо-жовтим прапором проти німецько-австрійської армії, у складі якої воювали під таким же стягом військові частини українців із західних земель. Траплялось, що ці частини воювали між собою. Водночас треба сказати, що й брататися в часи Першої світової війни через колючий дріт почали ті, хто воював під одним прапором.
У березні 1918р. центральна рада затвердила жовто-блакитний прапор державним для УНР, морським прапором було полотнище, що складалось із двох смуг – вгорі жовта, внизу синя із золотим тризубом і хрестом. За гетьмана Скоропадського жовто-блакитний прапор було замінено на блакитно-жовтий, який з 1918р. став символом Західноукраїнської Народної Республіки, пізніше – Прикарпатської Русі, а з 1939 р. – Карпатської України. До недавнього часу синьо-жовте знамено використовувалось і сприймалось як національний прапор українців за кордоном. Щодо червоно-чорного прапора, то він до національної символіки стосунку не має, оскільки є прапором Організації українських націоналістів, створеної 1929 р. у Відні, а також був стягом Української повстанської армії.
Є ще одна цікава версія мовознавців щодо давньої української традиції поєднання жовтого і синього кольорів. Вона полягає в етимології слова «хохол» , який зневажливо називають українця. Це слово монгольського походження і перекладається як «синьо-жовтий». Це версія гіпотетично доводить, що синій і жовтий кольори були кольорами племінних об'єднань слов'ян ще задовго до татаро - монгольського іга. Що стосується червоного, то це колір ханського «ярлика», який дарувався руським князям в епоху татарського іга й тому не міг бути визначальним у прапорництві епохи роздробленості як державний колір.
Поєднання жовтого і блакитного кольорів знаходимо й на знаменах ремісничих цехів Чернігова, Києва, Ніжина, Прилук та інших міст.
3. Рушники
Два кольори мої, два кольори.
Оба на полотні, в душі моїй оба.
Два кольори мої, два кольори,
Червоний – то любов, а чорний – то журба.
( Д. Павличко)
У народі говорять: « Дім без рушника, як сім’я без дітей». Рушники – це теж символи українського народу, старовинні обереги дому. Вишитий рушник – неодмінний атрибут багатьох обрядів: з рушником виходили в поле, справляли обжинки; проводжали в далеку дорогу; дівчата подавали рушник на знак згоди при сватанні; молоді ставали на рушник під час шлюбного обряду.
У житті кожної людини бувають радість і смуток. Тож і на рушниках люди записували свою долю.
- Підсумок заходу
- Гра « Три речення»
Учні повинні трьома реченнями записати те, про що довідалися під час заняття. Виграє той, хто складе найкоротші речення, але найповніше відповідні меті заняття.
- Бліц-вікторина
- Основний Закон України…(Конституція)
- Як співають і слухають Гімн? ( Стоячи)
- Синій колір українського прапора символізує… (Небо)
- Скільки кольорів має український прапор? (Два)
- Державний герб України. (Тризуб)
- 28 червня 1996 року – це свято… (День Конституції)
- Найрідніше, найдорожче, найкраще місце на землі - … (Батьківщина)
- 24 серпня 1991 року - … ( День Незалежності)
- Державною мовою України є - …(Українська)
- Хто був і залишається в серцях українців Кобзарем? (Шевченко)
|