Навчання – це праця, і благо, і обов’язок.
Мета: виховувати свідоме ставлення до навчання, розуміння його необхідності у житті, почуття обов’язку перед батьками, вчителями, державою.
- Вступне слово
Дорогі діти! Із раннього дитинства, відколи ви себе пам’ятаєте, вам доводиться спостерігати, як працюють ваші батько й мати, дідусь і бабуся. Щоденно ходять на роботу в державне чи приватне підприємство або установу, клопочуться по господарству, забезпечують родину, усьому дають лад, піклуються про своїх дітей – і так увесь вік. А уявіть собі на мить: що було б, якби вони не трудилися?
(Міркування учнів.)
Як бачите, праця – основа людського життя. Людина старіє, відходить в інший світ, а її труд залишається дітям, онукам, правнукам… усе, що ми маємо: їжу й одяг, затишок рідного дому і криницю на обійсті, міста і села, храми і хлібні ниви, - створено працею людини.
« Хто не працює, той не їсть», - каже народне прислів’я, і цим самим підкреслюється, що кожен зобов’язаний трудитися. І чим плідніше людина працює, тим досконаліші творіння її розуму і рук. Але вміння, досконалість не приходять самі по собі, їх по потрібно набувати, старанно навчаючись. Ваш вік, який називається отроцтвом, - саме час для навчання, розвитку здібностей і талантів.
Великий український поет І. Я. Франко писав:
Хто в першій чвертині життя
Знання не здобув, а в другій чвертині життя
Добра не здобув,
А в третій чвертині життя
Хто чесним не був,
Той скаже в четвертій: «Бодай я
На світі й не був».
Поміркуйте над цими словами. Поділіть середній людський вік (75 років) на чотири. Скільки припадає на кожну чверть? (18-19). А вам зараз по 11 років. Отже, уже за половину першої чверті життя. Саме пора знання набувати. А скажіть, коли ви почали їх здобувати?
( Відповідь учнів.)
- Ні,не з першого класу, а значно раніше, з перших кроків свого життя. Слухаючи мамину колискову чи бабусину казку, ви вже вчилися. У перший клас ви прийшли, уже маючи великий запас слів, уміючи складати з них речення, спілкуватися, висловлювати думки. Це велика і непроста наука і, засвоївши її, ви тим самим довели свої здібності до навчання. Але в дитинстві ви в основному запам’ятовували, ваше навчання ще не мало усвідомленого характеру, ви ще не замислювалися над тим, для чого вам потрібно щось знати чи вміти.
Навчаючись, людина розвивається. І за свій шкільний вік не тільки здобуває певну кількість знань, а й досягає того рівня розвитку, коли вона вже здатна аналізувати, зіставляти, узагальнювати, давати оцінку тому, що її оточує, що вона чує або читає.
Ви вже давно зрозуміли, що навчання – це праця, і праця нелегка, вона потребує багато часу, наполегливості та сили волі. Ті діти, які не мають сили волі, натрапивши на труднощі, не можуть мобілізувати себе на їх подолання, вони втрачають віру в себе, гірше вчаться і, звичайно, мають гірші результати. Але почувати себе слабшим, менш здібним – неприємно. Це вражає гордість, самолюбство. І часто такий учень свої переживання прикриває вдаваною байдужістю, мовляв, а я й не прагну бути передовиком. Великим ворогом людини є лінощі, що вважаються одним із головних гріхів. Піддавшись їм, людина вже сама себе карає. Хто змарнував час через лінощі, уже обікрав себе: він уже не стане таким, яким міг бути при наполегливій праці.
Деякі учні працюють епізодично: вивчають один-два твори чи параграфи, навіть отримають високу оцінку і на деякий час перестають вчитися, а в знаннях – прогалина.
Уявіть собі ланцюг, з якого вирвали кільце або й кілька кілець у різних місцях. Чи зможемо ми ним щось зв’язати? Що вартує такий ланцюг, навіть якщо окремі ланки його досить міцні?
Або візьмемо інший приклад. Якби хлібороб працював у полі,коли йому захочеться. Скажімо,захотів виорав землю ,засіяв,а тоді не захотілось – не висапав,не виколов бур’янів. Прийшла пора збирати врожай з’явилось бажання,але ….. збирати нічого. Який висновок? Щоб праця була результативною, потрібно трудитися систематично, робити все якісно та вчасно. А в науці все взаємопов’язане і, навчаючись уривками, час від часу, не здобудеш високих знань ані хороших напрямків.
Не сприймайте працю як важку повинність, а пам’ятайте,що навчання принесе вам радість пізнання,відкриття невідомого і підніме вас на вищий рівень розумової культури.
«Учення – світло ,а невчення – пітьма,» - мовить народна мудрість. А те,що ви маєте можливість навчатися,а значить ,розвиватися,удосконалюватися як особистість, - велике благо .Тільки ,маючи його ,ми часто цього недооцінюємо. Були ж такі часи, коли дитині з простої родини була закрита до науки . Згадайте оповідання Л.Тесленка «Школяр», яке ви вивчили в п’ятому класі.
Бесіда:
- Хто головний герой оповідання ?
- В якій родині ріс Миколка?
- Чим він захоплювався? Який із нього був школярик?
- Як ставились батьки до його успіхів?
- Згадайте історію з чобітками. За що батько побив Миколку?
- За яких обставин хлопчик зустрівся зі своїм учителем, коли той перейшов у друге село?
- Якими словами закінчується оповідання? ( Глянув Миколка…заплакав…)
- Чому заплакав хлопчик? Бо зрозумів: усе, про що він мріяв, для нього жебрака, недоступне. Така доля була у мільйонів дітей селян і міської бідноти.
« Знання робить життя красним», - стверджує народна мудрість. Отож, маючи це велике благо – можливість учитися. Цінуйте й використовуйте його повністю. Долайте в собі лінощі, нерішучість, невпевненість, гартуйте волю, працюйте наполегливо – і ви досягнете результатів, які подарують вам радість.
Хочу звернути вашу увагу на ще один бік навчання. Багато учнів вважають, що навчання – це лише особиста справа кожного. Мовляв, яке кому діло до мене? Вчуся, як хочу і скільки хочу. На перший погляд, вони ніби й мають рацію: кожний господар своєї власної долі. Людину влаштовує рівень такого собі середнячка, напівграмотного, невисокої культури, ледачкуватого, без високих ідеалів і не без шкідливих звичок, із життєвим «принципом» - «моя хата скраю…». Скажіть мені, така людина не хоче жити заможно? Вона не нарікає на державу, що не забезпечує її своїми благами в повній мірі? Забезпечити ж усіх своїх громадян може лише багата, процвітаюча держава. А хто забезпечить її процвітання? Неуки і профани, ледарі і хабарники чи злодійкуваті й хитрі кар’єристи, позбавлені почуття патріотизму? Ні! Україні потрібні розумні й хазяйновиті господарі, високоосвічені й віддані рідній державі політики, справедливі судді, учені та спеціалісти, здатні творити і впроваджувати високі технології у виробництво. Освіта молоді недешево обходиться державі, яка крізь століття неволі жертв і страждань прийшла до своєї незалежності бідною та пограбованою. Яким буде сьогоднішнє молоде покоління, такою буде й майбутня доля України.
Отож, з цього випливає, що навчання – це ще й обов’язок перед державою. Усі ви – діти своїх батьків і діти України, її майбутні громадяни, трудівники й господарі. Вам належить у недалекому майбутньому забезпечувати її процвітання, її міжнародний авторитет.
Щоб виконати цю роль, вам потрібна висока освіченість, уміння працювати на сучасному рівні, загальна культура. А все це можна здобути лише наполегливим, сумлінним навчанням. Отже, вчитися – це не лише ваша особиста справа, а й обов’язок перед батьками, перед усім народом, перед Україною.
- Анкетування
- Дайте стислі та правдиві відповіді на поставлені запитання.
- З яким настроєм ти починаєш навчальний рік?
- Чи любиш ти вчитися?
- Які навчальні предмети ти найбільше любиш?
- Чи хочеш ти якнайбільше знати про свій рід, народ, країну?
- Чи подобається тобі твій клас?
- Кого у класі найбільше поважають?
- Чи хотів би ти бути лідером класу? Що тобі заважає ним стати?
- Що тобі більше подобається: дисципліна в класі чи відсутність її?
- Як, по-твоєму, узгодити дисципліну і свободу кожної особистості?
- Які звички своїх ровесників ти вважаєш шкідливими?
- Чи слухаєш ти батьків, старших? Добровільно чи з примусу?
- Чи хотів би ти перейти в інший клас? Якби переходив, то кого взяв би з собою?
- Про що ти мрієш?
- Чи можеш ти говорити правду в вічі?
- Гра: Хто назве найбільше народних прислів’їв, приказок та афоризмів, які спонукають до навчання і засуджують неуцтво.
Без науки, як без очей.
Вік живи, вік учись.
Вчена людина – видюща і на все тямуща.
Вчитися ніколи не пізно.
Де більше науки, там менше муки.
Здобудеш освіту – побачиш більше світу.
Знання злодій не вкраде, в огні не згорить і в воді не втоне
Книга вчить, як на світі жить.
Людина вчиться, коли живе.
Знання в щасті прикрашає, а в нещасті утішає.
Наука в ліс не веде, а з лісу виводить.
Дай синові розум, а не багатство.
Хто знання має, той і мур ламає.
Чого Івась не навчись, того й Іван не буде знати.
Великий дурень чи малий – однаково дурень.
Високий, як тополя, а дурний – як квасоля.
Вчений іде, а неук слідом спотикається.
Дурень розумний, поки мовчить.
За дурною головою ноги бідні.
Дурному завжди в голові горобці свищуть.
Краще з мудрим загубити, ніж з дурнем знайти.
Під носом косовиця, а на розум ще й не орано.
Осла взнаєш по вухах, а дурня – по словах.
Розумний хвалить інших, дурень – себе.
Як нема в голові, то й на базарі не купиш.
Як скаже – то ні пришити, не прилатати.
|